І. Загальні положення
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат (п. 1 ч. 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то розрахунок таких витрат і прохання стягнути ці витрати повинна містити перша заява по суті спору. Така вимога закріплена в ст. 134 ЦПК України (попереднє визначення суми судових витрат), у ст. 175 ЦПК України (вимоги до позовної заяви), у ст. 178 ЦПК України (вимоги до відзиву). У цьому розрахунку сторона зазначає попередні і орієнтовні суми всіх судових витрат, які вона вже понесла або планує понести у зв’язку з розглядом судової справи. Якщо перша заява по суті спору не містить прохання стягнути з іншої сторони судові витрати, то в подальшому таке прохання заявляється до суду разом з клопотанням про поновлення строку (в якому повинні бути вказані поважні причини пропуску строку).
Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; поведінкою сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; діями сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадією розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано: «… якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник не надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19) вказано, що «Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, зазначено, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
ІІ. Практика суду
Впродовж 2020 року в Приазовському районному суді Запорізької області було розглянуто 12 цивільних справ, рішення в яких стосувались компенсації витрат на правничу допомогу. З них:
- у шести справах (№325/1944/18, №325/1076/20, №325/527/20, № 325/2207/19, №325/2132/19, №325/404/20) вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволені в повному обсязі;
- у п’яти справах (№325/284/20, №325/1523/20, №325/1400/20, №325/1476/20, №325/883/20) – задоволені частково.
- в одній цивільній справі (№325/591/20) додатковим рішенням відмовлено в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заява про зазначення розміру витрат та надання таких доказів в порядку, передбаченому ст. 246 ЦПК позивачем подана до суду не була.
Рішення у п’яти справах (№№ 325/1644/18, 325/527/20, 325/2207/19, 325/1523/20, 325/2132/19) оскаржувалися в апеляційному порядку. При цьому рішення по справі № 325/2207/19 Запорізьким апеляційним судом визнано нечинним, провадження у справі закрито у зв’язку з затвердженням мирової угоди. Решта оскаржуваних рішень судом апеляційної інстанції залишені без змін.
Рішення про часткове задоволення вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу обґрунтовувалися судом переважно принципами розумності та співмірності з посиланням на практику Європейського суду з прав людини. Тому даний аспект потребує більш детального висвітлення:
- у рішенні по справі № 325/284/20 суд вказує, що «Згідно з наданим представником позивача розрахунком судових витрат, витрати на правову допомогу складають 3000 грн., з яких 1500,00 грн. за підготовку запитів і позовної заяви, і 1500 грн. вартість судових засідань виходячи із трьох засідань по 500 грн. Враховуючи ціну позову і предмет спору у справі і те, що у даній справі не було усних судових засідань, суд вважає співрозмірним і достатнім визначити до відшкодування суму правової допомоги в розмірі 1500,00 грн.»;
- у рішенні по справі № 325/1523/20 зазначено, що «Згідно матеріалів скарг, представник заявника - адвокат Скуратов Д.В. звернувся з двома скаргами, в яких зазначив розмір гонорару 5857,67 грн. та 4101,07 грн. відповідно (на підтвердження надав детальні описи робіт, ордер на надання правничої (правової) допомоги, копія договору № 01/01/27/20 про надання правничої (правової допомоги) від 01 січня 2020 року). За клопотанням представника заявника - адвоката Скуратова Д.В. подані скарги були об`єднані в одне провадження. Участь у судовому засіданні приймали два адвоката. Таким чином, з урахуванням конкретної справи та наявності доказів щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, які надані суду, враховуючи їх обґрунтованість, розумність та співмірність, суд вважає стягнути витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2000 гривень»;
- у рішенні по справі № 325/1400/20 вказано, що «Позивачем надано договір про надання правової допомоги від 25.09.2020 року, що укладений між позивачем та адвокатом Медвідь Є.М., ордер, розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги на загальну суму 12000 грн. квитанція № б/н від 20.10.2020 року…Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також зазначав щодо недоведеності таких витрат та прийняття судом до уваги при визначенні їх розміру складність справи, та витрати адвоката за участь у судових засіданнях. З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, кількість судових засідань та участь представника позивача в них, суд дійшов до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності»;
- у рішенні по справі № 325/1476/20 суд вказує, що «Позивачем надано договір про надання правової допомоги від 05.11.2020 року, що укладений між позивачем та адвокатом Потаповим М.О., ордер. Інших доказів щодо обґрунтування виконаних адвокатом робіт суду не надано. Таким чином, з огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд дійшов до переконання про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ АЛАНД» на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.»;
- у рішенні по справі № 325/883/20 зазначено, що «…від представника відповідача - адвоката Скуратова Д.В. надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, надані ним у розмірі 6000 гривень (на підтвердження вказаної суми додано копія договору № 01/01/27/20 про надання правничої (правової допомоги) від 01 січня 2020 року; копії актів приймання передачі виконаних робіт, квитанції про сплату гонорарів). Таким чином, з урахуванням конкретної справи та наявності доказів щодо обсягу виконаних адвокатами робіт, які надані суду, враховуючи їх обґрунтованість, розумність та співмірність, суд вважає стягнути з позивача на користь відповідача витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2500 гривень».
ІІІ. Висновки
Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, в тому числі доводити необґрунтованість витрати на правничу допомогу, заявлені іншою стороною у справі.
Право особи на компенсацію понесених витрат на правову допомогу відіграє важливу роль у загальному механізмі захисту прав людини та забезпечує ефективність судових процедур.
В межах цивільно-правових відносин між адвокатом та особою, якій він надає професійну правничу допомогу в цивільному процесі, оплата може визначатися за взаємною домовленістю на власний розсуд сторін договору про надання правової допомоги. Водночас для того, щоб забезпечити компенсацію цих витрат, необхідно під час визначення їх розміру, порядку оплати та оформлення відповідних документів, враховувати вимоги чинного Цивільного процесуального законодавства України.
Узагальнення виконав помічник голови суду Довганчук О.В.
_03_03.png)
