07.12.2017 року парламент ухвалив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2234-VIII.
Зазначеним законом запроваджені додаткові механізми і гарантії захисту прав дитини та інших осіб на отримання аліментів. Новелою серед прийнятих положень є внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлена адміністративна відповідальність за несплату аліментів, а також запроваджений новий вид адміністративного стягнення — суспільно корисні роботи.
Так, статтею 183-1 КУпАП передбачено відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Метою публікації є аналіз складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, а також аналіз певних проблемних питань у правозастосуванні зазначеної норми.
Об’єктом правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення і дотримання прав дитини та інших передбачених законом суб’єктів на матеріальне утримання з боку осіб, які в силу нормативних приписів зобов’язані таке утримання надавати.
З об’єктивної сторони, адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов’язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї. При цьому для утворення складу правопорушення є обов’язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання. Визначення періоду і розміру заборгованості здійснюється державним виконавцем, у провадженні якого перебуває відповідне виконавче провадження.
Враховуючи, що положення статті 183-1 КУпАП не пов’язують настання відповідальності з конкретними правовими підставами виникнення обов’язку зі сплати аліментів, вважаємо, що такий обов’язок може виникати як на підставі судового рішення, так і з виконавчого напису нотаріуса у випадку невиконання укладеного між особами договору про сплату аліментів.
Слід зазначити, що за своїм характером таке правопорушення є триваючим, і розпочавшись одного разу з протиправної бездіяльності, воно триває у часі до моменту його припинення. На думку автора, часом вчинення правопорушення слід вважати період, який розпочинається з моменту початку виконання об’єктивної сторони, тобто першої несплати яка входить в період заборгованості, і до погашення (припинення) заборгованості у сумі платежів понад шість місяців. Одночасно, вважаємо, що було б неправильним пов’язувати час вчинення такого правопорушення виключно з настанням і триванням суспільно шкідливих наслідків у вигляді заборгованості, оскільки в даному випадку об’єктивна сторона правопорушення розпочинається значно раніше і утворюється тільки у випадку виникнення обумовленої заборгованості.
Вважаємо, що суб’єктивна сторона проступку характеризується виною у формі як необережності так і умислу, але при відсутності ознак злісного ухилення від сплати аліментів, передбаченого статтями 164, 165 Кримінального кодексу України. При цьому, виходячи з диспозиції статті, не має значення, з яких причин особа не платить аліменти і чи були вони поважними, а достатньо лише факту несплати, який призвів до виникнення заборгованості у загальній сумі платежів понад шість місяців. Проте, на переконання автора, наявність в особи об’єктивних чи непереборних причин, які унеможливлювали сплату аліментів (наприклад, тяжка тривала хвороба, надзвичайна ситуація або воєнні дії тощо), мають бути враховані судом при розгляді справи з метою вирішення питання про розмір стягнення або наявності підстав для звільнення особи від відповідальності через крайню необхідність (ст. 18 КУпАП), чи закриття справи за статтею 22 КУпАП.
Суб’єкт правопорушення є спеціальним, це особа, яка на відповідній правовій підставі зобов’язана сплачувати аліменти на утримання іншої особи.
Відповідно до ст. 255 КУпАП, повноваження складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 183-1 КУпАП надані державному виконавцю.
Правильність складення державним виконавцем протоколу про адміністративне правопорушення має важливе значення і закладає підґрунтя для розгляду справи на засадах законності і справедливості.
Вважаємо, що з метою дотримання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення та з урахуванням характеру проступку, протокол, крім загальних відомостей, має містити: дату пред’явлення виконавчого документа до виконання, реквізити виконавчого провадження із посиланням на резолютивну частину виконавчого документа, розмір і період заборгованості.
До протоколу мають додаватись: копія виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, розрахунок заборгованості та інші необхідні документи.
На думку автора, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за несплату аліментів слід враховувати, що Закон №2234-VIII в частині запровадження статті 183-1 КУпАП набрав чинності лише 06.02.2018 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Статтею 8 КУпАП передбачено, що закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Враховуючи, що об’єктивна сторона правопорушення полягає у несплаті аліментів протягом певного періоду часу, то періоди несплати, які утворюють склад правопорушення повинні враховуватись виключно з 06.02.2018 року. Інакше кажучи, притягнення до адміністративної відповідальності за несплату аліментів стане можливим тільки у випадку несплати аліментів після спливу не менше шести місяців, починаючи з 06.02.2018 року.
Як свідчить аналіз судової практики, наведеної правової позиції дотримується переважна більшість суддівської спільноти. Так, на час написання даної публікації Єдиний державний реєстр судових рішень містив приблизно 3500 постанов у справах про адміністративні правопорушення за статтею 183-1 КУпАП, і лише у 10 (десяти) % приймались рішення про накладення адміністративного стягнення. В усіх інших випадках, судами або повертались протоколи для належного оформлення, або приймались постанови про закриття провадження у зв’язку з відсутністю події і складу правопорушення з посиланням на недопустимість зворотної дії закону в часі.
Санкція статті 183-1 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин.
Відповідно до ч. 1 ст. 31-1 КУпАП, суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
На думку автора, можливе виникнення деяких проблемних питань, пов’язаних із приведенням суспільно корисних робіт до виконання, оскільки органи місцевого самоврядування обмежені у витратах певними бюджетами, і можуть виявитись не готовими до пошуку та організації оплачуваної роботи правопорушникам. У зв’язку з цим, сподіваємось, що з боку органів центральної виконавчої влади буде проведена відповідна роз’яснювальна робота та надана допомога органам місцевого самоврядування в організації вирішення даного питання.
Підсумовуючи викладене, вважаємо, що наведені зміни будуть сприяти посиленню захисту прав дитини та інших осіб на отримання аліментів та стимулюватимуть платників аліментів до належного виконання свого обов’язку погашення заборгованості і недопущенню її виникнення.
Євген Діденко, суддя Приазовського районного суду Запорізької області
_03_03.png)
